Стій! Час замри і озирнися у минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам’ятників.

Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітну стіну, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай…

Щороку 17 вересня ми відзначаємо День визволення села Троїцьке від фашистських загарбників. Дорогою ціною заплатили наші земляки за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні.

Не щезне з пам’яті людської, не кане в забуття великий подвиг нашого народу – його битва, його перемога над страшним ворогом. Та й хіба можна забути їх, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших!

Все, що пов’язане з цією страшною війною, навіки викарбовано в історичній та генетичній пам’яті народу. І ми плекаємо надію, що ніколи на нашій землі не повториться це страхіття і наша країна та й вся Європа не почує страшне слово війна.

Давно вже минула війна,

Пройшли десятки літ

І в центрі нашого села

Солдатам пам’ятник стоїть

І буде він стояти там

Для мертвих і живих,

Щоб не забули ми про те,

Хто в братських цих могилах спить.