У похмурі листопадневі дні вся Україна відзначає тривожну подію – День пам’яті жертв голодоморів. Наша школа теж не забула про цю скорботну сторінку в історії нашої країни. В актовій залі відбувся захід, приурочений пам’яті тих, хто загинув голодною смертю.
Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори Надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три» |